Від зміни управлінських підходів до визнання: що означає бути Зеленою столицею Європи і чому досвід Таллінна важливий для українських громад
Титул Зеленої столиці — це насамперед про якість міського управління: як формуються політики, як узгоджуються рішення, як стратегічні цілі стають повсякденними практиками. Для українських громад участь в цьому конкурсі все більше означає перевірку управлінської спроможності — від роботи з мешканцями та партнерами до планування розвитку в складних умовах. Які управлінські рішення є критично важливим на цьому шляху? І як виглядає система, яка здатна утримувати екологічний курс системно роками, не в межах одного проєкту чи каденції? Розповідаємо в матеріалі на прикладі естонського Таллінна.
Минулоріч п’ять українських громад — Львівська, Хмельницька, Рівненська, Чернівецька та Тернопільська — заявили про намір змагатися за титул Зелена столиця Європи. Цей крок свідчить про те, що попри численні виклики воєнного часу, питання сталого розвитку поступово закріплюються на порядку денному місцевих рад, дедалі частіше підкріплюються пошуком та впровадженням дієвих рішень, а згодом — і прагненням до визнання.
Європейські партнери цінують рівень таких амбіцій, водночас наголошують на послідовності дій, спроможності системного управління та здатності співпрацювати з мешканцями й широким колом партнерських інституцій. Саме в цій площині дедалі більшої ваги набувають інструменти, що допомагають громадам переходити від декларацій до впровадження, серед яких і Європейська енергетична відзнака (ЄЕВ) як система управління якістю у сфері клімату та енергетики.
Що таке Зелена столиця Європи і за що точиться конкуренція
Премія Зелена столиця Європи — це щорічна нагорода Європейської комісії, якою з 2010 року відзначають міста, що демонструють системний підхід до сталого розвитку. Ініціатива була започаткована у 2008 році, а першим володарем титулу став Стокгольм.
В основі конкурсу — визнання ролі місцевої влади як ключового гравця екологічних змін. Йдеться не про окремі «зелені» проєкти, а про здатність громади роками утримувати екологічний курс, ставити амбітні цілі та бути прикладом для інших.
Заявки оцінює міжнародне журі за 12 показниками — від впливу громади на зміну клімату, енергоефективності та транспорту до управління відходами, біорізноманіття, якості повітря, води та екологічного менеджменту місцевої влади. Переможець отримує не лише титул, а й 600 000 євро на реалізацію екоініціатив.
У різні роки Зеленою столицею Європи ставали Копенгаген, Любляна, Осло, Лісабон, Ґренобль, а у 2023 році перемогу здобув Таллінн. Естонська столиця стала одним із показових прикладів того, як екологічна політика може бути не декларацією, а інструментом міського розвитку.
Показово, що сама премія Зелена столиця Європи з’явилася не як директива «згори», а як ініціатива знизу. Її ідею сформували 15 європейських міст разом з Асоціацією естонських міст, звернувшись до Європейської комісії з так званим Талліннським меморандумом — пропозицією створити інструмент, який відзначатиме міста-лідери екологічно сталого міського розвитку.
Через півтора десятиліття Таллінн не лише став одним із архітекторів цієї ідеї, а й у 2023 році сам здобув титул Зеленої столиці Європи, фактично замкнувши цикл: від ініціативи й партнерства — до визнаного результату.
Таллінн як Зелена столиця Європи
Рік у статусі Зеленої столиці Європи Таллінн використав не тільки як іміджеву кампанію, а як рамку для масштабної мобілізації міста. Протягом року в столиці Естонії відбулося понад 200 подій, ініціатив і дій — від локальних громадських заходів до міжнародних дискусій і пілотних проєктів. Усі вони були об’єднані спільним гаслом — «Wildly changing», яке відображало ключові тематичні пріоритети міста.
«У рік Зеленої столиці головними темами Таллінна стали біорізноманіття, інновації, клімат і стале врядування. Ми прагнули активніше залучати місцевих мешканців до розвитку міста, знаходити можливості для підтримки зелених інновацій, розвивати екологічні види пересування — зокрема велосипедну інфраструктуру та громадський транспорт — і впроваджувати принципи циркулярної економіки. Також ми хотіли допомогти мешканцям краще усвідомити важливість захисту довкілля», — йдеться у повідомленні на офіційному сайті.
Важливо, що ці пріоритети не виникли спонтанно під конкретний конкурс. Таллінн увійшов у рік Зеленої столиці з уже вибудуваною послідовністю дій, широким колом залучених партнерів і чіткою прив’язкою до стратегічних документів міста.
Зокрема, у «Стратегії розвитку до 2035 року» Таллінн прямо фіксує свою роль як драйвера змін не лише на регіональному, а й на національному рівні: «Таллінн є одним із лідерів зеленої трансформації в Естонії: його економіка та спосіб життя впливають на добробут населення всієї країни. Модель впровадження зеленої трансформації в Таллінні є прикладом у світі».
Ці амбіції підкріплені конкретними інструментами, зокрема «Планом дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату до 2030 року» (ПДСЕРК), який визначає енергетичні та кліматичні цілі міста та механізми їх досягнення.
Окремим фокусом стала трансформація самої системи управління містом. За словами виконавчої директорки Таллінна — Європейської зеленої столиці 2023 року — Крісти Кампус, зміни торкнулися не лише політик, а й управлінської архітектури: «Ми змінили структуру міського управління, щоб краще координувати заходи зі сталого розвитку та тісніше інтегрувати їх із Цілями сталого розвитку ООН».
У Таллінні цей підхід називають «сталим врядуванням». Йдеться про систему, у якій Цілі сталого розвитку стають основою для амбіцій міста й пропонують структуру процесів і взаємозв’язків, що допомагають досягати консенсусу, формувати стратегії та розвивати необхідні навички й мотивацію. Це цілісний підхід до управління розвитком міста, який охоплює екологічну, соціальну, економічну та культурну сталість. Він передбачає інтегроване планування, ухвалення рішень, бюджетування та дизайн міських сервісів, а також повну інтеграцію цілей і індикаторів сталого розвитку в систему стратегічного планування й моніторингу.
Зокрема, одним із практичних проявів такого підходу в Таллінні є переосмислення ролі міста як замовника. Як наголошує заступник мера Таллінна з питань бізнесу, туризму, інновацій та циркулярної економіки Йоосеп Вімм, міста можуть активно підтримувати перехід до більш сталої економіки, ухвалюючи відповідальні рішення у сфері публічних закупівель: «Міста можуть сприяти переходу до більш сталої економіки, роблячи сталіший вибір у ролі замовника. Найпоширенішими умовами кваліфікації в цьому процесі є наявність сертифікованої системи екологічного менеджменту та підтвердження врахування екологічних аспектів у продуктах чи послугах — наприклад, через екологічні маркування. Наша мета — щоб до 2030 року понад половина всіх закупівель міста включала критерії зелених публічних закупівель».
Як і всі органи публічної влади в ЄС, Таллінн зобов’язаний застосовувати критерії сталості в низці визначених категорій — зокрема для послуг з прибирання приміщень, комп’ютерної техніки, моніторів, планшетів і смартфонів, меблів, друкарського обладнання та витратних матеріалів, а також у сфері дорожнього транспорту. Водночас місто пішло далі мінімальних вимог: у структурі міського управління створено окрему позицію, відповідальну за оцінку доцільності впровадження розширених критеріїв зелених публічних закупівель і в тих сферах, де це не є обов’язковим.
Переосмислення врядування, наголошують у Таллінні, неможливе без співпраці. Саме тому місто звертається до широкого кола зацікавлених сторін — інших міст, наукових установ, аналітичних центрів, експертних спільнот — із закликом спільно напрацьовувати моделі управління містами XXI століття. Як Зелена столиця Європи 2023 року, Таллінн поставив за мету не лише реалізувати власні амбіції, а й стимулювати ширшу дискусію про нові форми врядування. Місто працює з міжнародними мережами, зокрема Eurocities, ICLEI, Energy Cities, UCLG, CEMR та іншими, розвиваючи довгострокові формати співпраці, включно з можливими фінансовими інструментами.
У 2023 році Таллінн також розпочав співпрацю з дев’ятьма іншими містами в межах мережі URBACT, повністю присвяченої просуванню сталого врядування. Це лише один із прикладів того, як місто інвестує в обмін досвідом і взаємне навчання.
Від «зеленого року» до сталої системи
Досвід Таллінна показує: ключовим чинником успіху Зеленої столиці є не кількість заходів і навіть не масштаб інвестицій, а здатність міста вибудувати керовану, вимірювану і послідовну систему змін. Саме тому в європейській практиці дедалі більшої ваги набувають інструменти, які допомагають громадам переходити від стратегій і декларацій до щоденної управлінської роботи.
Одним із таких інструментів є Європейська енергетична відзнака (ЄЕВ) — добровільна система сертифікації та управління якістю, яка допомагає громадам ефективніше впроваджувати політику у сфері клімату та енергетики. Йдеться не про окремий проєкт, а про процес, рамку, що дозволяє муніципалітетам системно підвищувати власну спроможність.
У практичному вимірі ЄЕВ сприяє покращенню ефективності роботи муніципалітету, постійному розвитку професійних компетенцій команди та формуванню репутації міста — як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Фокус Європейської енергетичної відзнаки — на управлінні. Йдеться про зміцнення спроможності місцевої ради керувати енергетичною та кліматичною стратегією, формування й роботу ефективної міждисциплінарної робочої групи, перегляд структури місцевого управління та впровадження практик відповідальної викликам часу поведінки.
Окрему увагу приділено таким напрямам, як фінансування сталого енергоменеджменту, навчання для персоналу місцевих рад, а також комунікація і співпраця — як усередині громади, так і з зовнішніми партнерами. Саме ці елементи, як показує досвід Таллінна, дозволяють перевести амбіції зі стратегічних документів у реальні управлінські рішення.
Досягненню цих цілей сприяє робота з консультантами Європейської енергетичної відзнаки та розвиток робочої групи, яка стає носієм змін усередині муніципалітету. У підсумку громада отримує не лише формальне визнання, а й інструмент, здатний підтримувати сталий курс розвитку в довгостроковій перспективі.
У цьому сенсі Європейська енергетична відзнака органічно вписується в ту саму логіку, яку Таллінн продемонстрував у статусі Зеленої столиці Європи: від співпраці та системного планування — до вимірюваних результатів і довіри.
Серед п’яти українських міст, які змагалися за титул Зелена столиця Європи 2027, три громади — Львів, Хмельницький та Рівне — вже впроваджують підходи Європейської енергетичної відзнаки. Для них ЄЕВ слугує не лише рамкою оцінювання, а й практичним інструментом вибудовування системного управління у сфері клімату та енергетики, що допомагає узгоджувати стратегічні цілі з щоденними управлінськими рішеннями та комунікацією з мешканцями.
До 1 квітня 2026 року триватиме прийом зголошень на участь у конкурсі Зелена столиця Європи 2028. Хто знає — можливо, цього разу на карті претендентів стане ще більше українських громад. Можна по-різному оцінювати їхні шанси на перемогу, однак досвід свідчить: шлях до визнання починається не з титулу, а з інструментів, які дозволяють містам послідовно рухатися від намірів до дії. І в цьому сенсі участь у таких ініціативах — незалежно від результату конкурсу — точкою входу до довшої й складнішої розмови про те, якими мають бути українські громади в європейському майбутньому.
Публікація підготовлена за підсумками воркшопу «Від усвідомлення до дії: комунікації, що залучають до кліматичного та енергетичного переходу», організованого ініціативою «Угода мерів – Схід».






