В Україні змінили правила сортування відходів — і це важливіше, ніж здається

Міністерство розвитку громад та територій у травні 2026 року оновило методику роздільного збирання побутових відходів. Для більшості людей це виглядає як черговий технічний документ. Насправді він закриває проблему, з якою українські громади живуть роками: відсутність єдиних правил сортування.

До цього кожна громада організовувала систему по-своєму. В одному місті синій контейнер призначався для паперу, в іншому — для скла. Десь використовували кольорове маркування, десь обмежувалися написами. Людина, яка переїжджала або просто намагалася сортувати відходи правильно, часто стикалася з різними правилами навіть у сусідніх громадах.

Оновлена методика встановлює єдину кольорову систему для всієї країни. Жовтий контейнер призначений для пластику та металу, зелений — для скла, синій — для паперу й картону, коричневий — для харчових відходів, сірий або чорний — для змішаних побутових відходів. Червоний використовуватиметься для небезпечних відходів: батарейок, медикаментів, фарб та розчинників.

Разом із кольорами запроваджується система стандартних піктограм. На контейнері має бути не лише колірне позначення, а й зрозумілий символ із назвою фракції. Методика передбачає, що позначення повинні залишатися добре видимими навіть тоді, коли контейнер відкритий. Для оформлення використовуватиметься шрифт e-Ukraine.

Документ також залишає громадам простір для поступового переходу. Передбачено чотири моделі організації роздільного збирання — від двоконтейнерної системи до повного розподілу відходів за окремими фракціями. Це дозволяє враховувати різницю між великими містами, малими громадами та населеними пунктами, де відповідна інфраструктура лише починає розвиватися.

Окремий блок стосується майданчиків для контейнерів. У багатьох містах дотриматися всіх нормативних відстаней до житлових будинків, шкіл чи дитячих майданчиків складно через щільну забудову. Методика передбачає механізм, який дозволяє громаді офіційно погодити відхилення від окремих норм через рішення спеціальної комісії.

Врегульовано й роботу мобільних пунктів збору відходів — автомобілів, які працюють за графіком і приймають окремі види відходів безпосередньо від мешканців. Для них встановлені окремі технічні вимоги, зокрема щодо вентиляції та організації вантажного відсіку.

Що змінюється на практиці? Насамперед з'являється єдиний підхід до маркування контейнерів по всій країні. Для мешканців це означає менше плутанини: система сортування в Києві, Львові чи невеликій громаді має працювати за однаковою логікою.

Для громад нова методика знімає необхідність самостійно розробляти кольорові схеми, піктограми чи правила маркування. Це спрощує закупівлю контейнерів, підготовку інформаційних кампаній та взаємодію з операторами поводження з відходами.

Ще одна зміна стосується підходу до впровадження роздільного збирання. Створення повноцінної системи часто сприймалося як складне й дороге завдання, яке потребує значної кількості контейнерів та інфраструктури. Нова методика дозволяє рухатися поступово: від простіших моделей сортування до більш деталізованого розподілу відходів.

Документ також враховує реальні умови українських міст. Для громад, де через щільну забудову складно виконати всі санітарні вимоги щодо розміщення контейнерних майданчиків, з'явився механізм погодження відхилень через спеціальну комісію. Це дає можливість розвивати систему навіть там, де раніше нормативні обмеження фактично блокували її впровадження.

Для громад, які беруть участь у програмі Європейської енергетичної відзнаки (ЄЕВ), питання роздільного збирання відходів — не нове. Управління відходами є частиною муніципального енергетичного менеджменту, і громади-учасниці вже працюють над цим напрямом системно. Єдиний національний стандарт маркування спрощує цю роботу: тепер не потрібно вигадувати власну логіку — достатньо впроваджувати загальну.

Нова методика не розв'яже всіх проблем у сфері поводження з відходами. Вона не створить автоматично інфраструктуру для переробки й не змусить людей сортувати відходи. Але вперше встановлює спільні правила для всієї країни. А будь-яка система починається саме з цього — зрозумілих і однакових правил для всіх учасників.

Матеріал підготовано в межах проєкту «Сертифікація муніципального енергетичного менеджменту в Україні / MEMCU», що реалізується за фінансової підтримки Швейцарії, наданої через Державний секретаріат з економічних питань (SECO). Зміст публікації є виключною відповідальністю організаторів і не обов'язково відображає погляди донора.